ТОВ МОДУЛЬ-УКРАЇНА

Прем'єр-міністр Микола Азаров, рапортуючи про загальне зростання промислового виробництва, назвав галузі, які мають на даний момент проблеми. У їх числі опинився і один з флагманів української економіки - металургія.

Фантомні болі металургів

Дійсно, кінець 2011 року і перша половина 2012-го стали досить тривожними для українських металургів. Листопад-грудень ознаменувався падінням обсягів виробництва сталі вітчизняними металургійними підприємствами. Підсумки січня-квітня, коли виробництво трохи відновилося, дали можливість сподіватися на краще, але травень-липень розвіяв ці сподівання. Якщо у квітні виробництво сталі в Україні становило 2,91 млн тонн (що все ж таки менше від жовтня 2011), то в липні воно скоротилося до 2,542 млн тонн. Причому темпи спаду наростали послідовно протягом всього цього періоду.

У багатьох українців, особливо жителів Донбасу, Дніпропетровської та Запорізької областей такі тенденції воскресили в пам'яті події кризи 2008-2009 років, коли після стрімкого зростання цін на прокат і обсягів виробництва сталі протягом 2007 - першої половини 2008 року відбувся стрімкий обвал в галузі. Причини були зовнішніми - світова фінансова криза, яка спричинила за собою стагнацію світової економіки і, як наслідок, падіння попиту на сировинні товари, в тому числі і металопродукцію. Але українцям було від цього не легше. Дуже різке падіння виробництва з 3,7 млн тонн у липні до 1,6 млн тонн в листопаді, за дуже повільного наступного відновлення призвело або до масових звільнень, або до переведення співробітників на неповний робочий тиждень. І хоча згодом ситуація стабілізувалася, страх перед можливим обвалом в галузі у робітників залишився. Навряд чи подібна ситуація вигідна Партії регіонів, що сподівається набрати голоси переважно на південному сході країни, де і зосереджені основні металургійні потужності України.

Доцільно нагадати про першорядну важливість металургії для української економіки в цілому. У 2011 році частка металопрокату в загальному обсязі експорту склала 24,5%, а якщо до нього додати труби і залізорудну сировину - то отримуємо 32%.

Частка металургії у ВВП оцінюється різними експертами в діапазоні від 27 до 33%. І поки така ситуація зберігається, ризики металургів стають ризиками всієї економіки, а значить - і всіх українців.

Де втрачаємо, де знаходимо

В даний час причина спаду виробництва не змінилася - зниження експорту металопродукції, адже на внутрішній ринок у 2011 році надійшло близько 17-18% металопрокату, і доля українських металургів у такій ситуації визначається на основних міжнародних ринках металопродукції.

Але ситуація на них не дає приводів для оптимізму. Європейська економіка перебуває в стагнації, а перманентна боргова криза в країнах Південної Європи ставить під питання перспективи розвитку регіону як єдиного цілого зі спільною валютою. Відповідно скорочується і металоспоживання, отже - і потреба в завезенні металу. Наші виробники це вже відчули. "Метінвест" і ІСД, що володіють прокатними потужностями в Європі, скоротили постачання слябів на ці підприємства, також впали постачання довгомірної продукції в даний регіон. Значно скоротилися постачання в Європу довгомірного прокату.

На додачу до всього цього, Україна втрачає позиції і на ринку Південно-Східної Азії. Тут наші підприємства традиційно залежать від ситуації з виробництвом і споживанням сталі в Китаї, оскільки конкурувати з виробниками цієї країни на ринках Південно-Східної Азії українським підприємствам не під силу. Вони просто намагаються закрити ті позиції, які не може освоїти Китай. Піднебесна ж в кінці 2011 - першій половині 2012 істотно збільшила експорт прокату (в 1 кварталі на 16%) і ці обсяги, в першу чергу, йдуть в сусідні регіони, витісняючи інших гравців, в тому числі й українців. У результаті в січні-червні Україна скоротила постачання плоского прокату в колись перспективний для себе регіон майже на 50%.

Все б було зовсім сумно для вітчизняних металургів, якби не Близький Схід. За рахунок цього регіону Україна змогла компенсувати значну частину втрат на інших ринках. Зросли постачання в Туреччину, Ліван, Ірак, ОАЕ, Саудівську Аравію, Йорданію та інші країни регіону. Значний попит на метал, особливо на довгомірну продукцію, зберігається в країнах Перської затоки і в Іраку, який відновлюється після війни, збільшують металоспоживання після революції і заворушень Єгипет і громадянської війни Лівія. Зниження постачань у першому півріччі відбулося тільки в охоплену громадянською війною Сирію і в Туніс. Спостерігається також зростання постачань в африканські країни - Нігерію, Ефіопію, Сенегал, але обсяги експорту в цей регіон поки ще занадто малі, щоб мати значний вплив на загальну картину.

Що день прийдешній нам готує

Втім, Близький Схід не допоміг Україні зберегти обсяг експорту за підсумками першого півріччя на рівні 2011 року. Втрати склали майже 7%, або 0,9 млн. тонн. Тим не менш, експерти вважають, що в другому півріччі темпи спаду експорту не збільшаться, а, можливо, навіть сповільняться, не перевищивши 5-6%.

Навряд чи варто очікувати подальшого спаду металоспоживання в Європі, збережеться попит на Близькому Сході, що дасть зростання експорту на тлі низького рівня споживання металу в другій половині конфліктного 2011 року.

Подальших втрат слід очікувати в Азіатсько-тихоокеанському регіоні, оскільки за останніми прогнозами провідних місцевих аналітиків Китай не збирається скорочувати виробництво сталі, незважаючи на зниження металоспоживання всередині країни, а, значить, експорт з Піднебесної буде зростати.

Слід враховувати, що існує безліч ризиків, які можуть похитнути навіть найавторитетніші прогнози. Посилення боргових проблем в Єврозоні, надмірно активна експансія Китаю на світових ринках можуть ускладнити ситуацію. Але найбільш критичні для України ризики, пов'язані з можливим посиленням нестабільності на Близькому Сході. Це стосується як внутрішньополітичної ситуації в Єгипті та Іраку, так і гіпотетичного військового конфлікту Ірану з Ізраїлем за участю США, який може призвести до непередбачуваних наслідків для всього регіону. А компенсувати зниження постачань в цей регіон у разі несприятливого сценарію Україна вже не зможе.

Апокаліпсису не буде

Якщо ж неприємних сюрпризів не станеться, то втрати українських металургів не будуть катастрофічними. Зниження експортних постачань загалом за 2012 рік складе 1,2 - 1,5 млн тонн. Таким чином, динаміка зниження виробництва сталі або збережеться на теперішньому рівні, або трохи сповільниться. У підсумку, українська металургія втратить близько 1 млн тонн сталі, це близько 3% від обсягу виробництва в 2011 році. Для галузі це допустимі втрати, а значить, якихось або значного погіршення свого становища, а тим більше масових звільнень робітники українських металургійних заводів можуть не боятися. Нагадаємо, що більшість метпідприємств знаходяться або в складі групи "Метінвест" Ріната Ахметова і Вадима Новинського, що володіє додатковим запасом міцності завдяки своїм сировинним активам, або у складі міжнародного гіганта ArcelorMittall (колишня "Криворіжсталь").

У найбільш важкій ситуації за рахунок відсутності сировинної бази знаходяться підприємства ІСД, адже виробництво на європейських активах групи в Польщі та Угорщині теж скоротилося. Але низькі ціни на залізорудну сировину, а також допомога однієї з найбільших фінустанов Росії Внешэкономбанка підтримують стабільність групи.

Девальвація з металевим присмаком

Втім, зниження експорту металопродукції несе за собою не тільки проблеми безпосередньо для металургійних підприємств, а й серйозні валютні ризики для країни в цілому.

За підсумками першого півріччя металурги недоотримали майже $1 млрд. А від’ємне зовнішньоторговельне сальдо за цей період за даними Держстату склало $3,9 млрд і погіршилося, порівняно з 1 півріччям 2011 року, майже на $2,1 млрд. Таким чином, втрати металургів сформували близько половини загальних втрат всього зовнішньоторговельного балансу країни. Для пересічного українця це несе цілком відчутні ризики - загрозу стабільності курсу національної валюти. У той же час, до запланованих на 28 жовтня парламентських виборів теперішня влада не допустить відчутного зниження курсу гривні, нехай і ціною своїх золотовалютних резервів.

Втрати металургів сформували близько половини загальних втрат всього зовнішньоторговельного балансу країни.

Нагадаємо, що найбільший розмір резервів у післякризовий час був зафіксований у квітні 2011 року - $38,351 млрд. Станом на 31 липня вони склали $30,079 млрд. Причому їх невелике збільшення в липні пояснюється розміщенням Україною своїх єврооблігацій на $2 млрд. Такого золотовалютного запасу вистачить владі, аби уникнути падіння гривні до виборів. Але постійно стримувати тиск від'ємного сальдо та посиленого попиту на валюту буде складно.

Крім того, експортери (в першу чергу - металурги) будуть використовувати свої значні політичні можливості, щоб домогтися проведення регульованої і плавної девальвації гривні. Адже дешевша національна валюта збільшить їх конкурентоспроможність на світових ринках. Чи вийде це - покаже час. Очевидно, що навіть без депутатського мандата Рінат Ахметов залишається найвпливовішим політичним гравцем, який буде спиратися на значну групу депутатів у майбутньому парламенті. Пуповина інтересів, що зв'язує його з Партією регіонів, дозволяє прогнозувати соціальну стабільність на металургійних підприємствах в найближчі місяці. Вона необхідна, адже багато чого в металургії буде залежати від того, наскільки впевнено буде почувати себе влада після виборів в політичній сфері, і чи залишиться в української фінансової системи хоча б невеликий запас міцності. Але в будь-якому випадку найближчим часом ситуація в металургії буде сприяти ослабленню гривні і змінити ситуацію зможе тільки оздоровлення світової економіки.

Дмитро Кузьмін